Відділення патології міокарду та трансплантації органів і тканин

аритмогенна кардіоміопатія

Аритмогенна кардіоміопатія: причини, симптоми, діагностика та лікування

Аритмогенна кардіоміопатія (АКМП) – патологічне заміщення міокарда правого шлуночка фіброзно-жировою клітковиною, що характеризується порушенням його скоротливої та автономної збудливої функції. Серед осіб молодого віку смерть від раптової серцево-судинної патології в 20% випадків зумовлена саме АКМП.

Етіологія

Розрізняють ряд факторів, що сприяють виникненню АКМП. До них належать генетична схильність до дисметаболічних процесів міокарду, вроджена аномалія серця, а також білкового та жирового обміну, інфекційні чинники, захворювання печінки з дисліпопротеїдемією, інші ураження міокарду з наступним заміщенням серцевого м'язу фіброзною тканиною та жировою клітковиною, аритмії (особливо блокада ЛНПГ), порушення вегетативної нервової регуляції.

Клініка

Найчастіше АКМП протікає безсимптомно, що становить несприятливий чинник, оскільки діагностується захворювання тільки посмертно.
Саме через це найменші скарги на серце повинні насторожувати, якщо в сімейному анамнезі виявлені випадки раптової смерті від кардіальної патології. До симптомів АКМП належать нетипові кардіалгії, задуха, тахікардія, перебої в роботі серця, безпричинні епізоди головокружіння та раптової втрати свідомості, особливо після фізичних навантажень. У важких випадках напади серйозних аритмій аж до епізодів зупинки серця трапляються вночі в період сну.
Також на думку про АКМП можуть наштовхувати епізоди рецидивуючих ТЕЛА у молодих людей без встановлених етіологічних факторів.
Якщо дане захворювання не призвело до раптової смерті, то з часом в патологічний процес залучається і лівий шлуночок разом з міжшлуночковою перегородкою – розвивається клініка серцевої недостатності.

Діагностика

Діагностика даного захворювання достатньо складна і здійснюється при наявності визначених великих та малих діагностичних критеріїв АКМП. Основні інструментальні методи дослідження:

  • ЕКГ;
  • ЕхоКГ;
  • Коронарографія, вентрикулограція;
  • Сцинтіграція серця;
  • Ендоміокардіальна біопсія стінки правого шлуночка.

Лікування

На сьогодні не існує специфічного медикаментозного лікування АКМП. Обмеження фізичних навантажень, бета-блокатори та антиаритмічні препарати допомагають зменшити симптоми даного захворювання. За їх неефективності показана імплантація кардіовертер-дефібрилятора, який дозволяє стабілізувати ритм серцевої діяльності.
Радикальним методом лікування за умови неефективності інших видів терапії з вичерпанням компенсаторних можливостей серця являє собою трансплантація серця.

Контакти

 

02660, м. Київ,

вул. Братиславська, 5а

Телефон.: +380975444655